Законодавство!  

   

146

   

Корисні посилання  

Офіційне інтернет-представництво Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Міністерство юстиції України
koord c
   

На сайті 18 гостей та відсутні користувачі

   

Головна

Успіхи адвокатів Регіонального центру БВПД. Продан Василь

Prodan    Адвокат Василь Продан, який діяв згідно доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області від 26.12.2016 р. № 2474, надав правову допомогу підозрюваному.
    Підзахисний первинно підозрювався, в кримінальному провадженні (внесеного 26.12.2016р. до ЄРДР за № 12016070100001057) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України (Незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, карається позбавленням волі на строк до п'ятнадцяти років).
    При надоходженні обвинувального акту до суду, ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.02.2017 р. в справі № 301/411/17 задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

    Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.06.2017 р. в справі № 301/411/17 у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, – відмовлено. Задоволоено клопотання захисника обвинуваченого Василя Продана про зміну запобіжного заходу і змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Звільнено обвинуваченого з–під варти із зали суду.
    За вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.11.2017 р. в справі № 301/411/17 обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушеня, передбачено ч.2 ст.125 КК України (Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, – карається арештом до шести місяців, або обмеженням волі до двох років.) та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.
    В порядку вимог ст.ст.75–76 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов’язки.
    При цьому, колегія суддів зазначила наступне у вироку:
    Суд визнав доведеним, що обвинувачений 26.12.2016р., приблизно о 18.25 годині, знаходячись в приміщенні свого будинку в с.Ільниця, Іршавського району, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки на побутовому грунті, умисно, з метою спричинення легких тілесних ушкоджень своїй матері, тримаючи в руках ніж, яким робив собі бутерброд, знаходячись у спальній кімнаті, де на ліжку сиділа його мати, підійшов до неї і усвідомлюючи суспільно–небепечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно–небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс удар ножем в ділянку лівої частини шиї, яка щоб захиститись від наступних ударів, схопилась обома руками за лезо ножа.
    В результаті своїх протиправних дій обвинувачений спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді різаної рани шиї по попередньо–боковій поверхні зліва в середній третині з пересіченням 2\3 об’єму грудинно–ключично–соскоподібного м’язку, пошкодження поверхневих вен шиї, кровотечі, різаних ран 1,4,5 пальців лівої кисті, різаних ран долоні 5 пальця правої кисті, які згідно до Висновку судово–медичного експерта №567 від 27.01.2017р. за ступенем тяжкості кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, з короткочасним розладом здоров’я, тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 дня.
    За таких обставин обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, як умисне заподіяння леких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я. Поряд з цим дії обвинуваченого на досудовому слідстві були кваліфікованні за ч.3 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
    Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
    В той же час законодавець визначає суб’єктивну сторону умисного вбивства у формі умислу. Обвинувачений заперечив наявність у нього умислу на вчинення замаху на вбивство потерпілої.
    Між тим, відповідно до ч.1 ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з ч.2 ст.24 КК України умисел є прямим, якщо осба усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
    Виходячи із сукупності всіх обставин інкримінованого обвинуваченому злочину, зокрема, способу вчинення – нанесення одного неприцільного удару кухоннем ножем, характер та локалізацію отриманих потерпілою тілесних ушкоджень– у вигляді різаної рани шиї по попередньо–боковій поверхні зліва в середній третині з пересіченням 2\3 об’єму грудинно–ключично–соскоподібного м’язку, пошкодження поверхневих вен шиї, кровотечі, різаних ран 1,4,5 пальців лівої кисті, різаних ран долоні і 5 пальця правої кисті, які за ступенем тяжкості відповідно до п.2.3.3 «б» «Правил судово–медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров’я, попередню поведінку та взаємовідносини обвинуваченого та потерпілої, які є сином та матір’ю, між ними виникла сварка на побутовому грунті, під час якої обвинувачений не мав на меті спричинити потерпілій смерть, суд прийшов до висновку, що настання смерті не охоплювалося умислом обвинуваченого на позбавлення життя (вбивства) потерпілої.
    Так, відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідолюває суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки та бажає їх настання), а відтак, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
    Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь–якої шкоди здоров’ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна настати лише за наслідками, які фактично настали.
   Згідно до роз’яснень, що містяться в п.22 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передували події, їх стосунки.
    Указана правова позиція відображена також у постанові Верховного суду України від 31.01.2013 р. у справі № 5-32кс12 згідно якої замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результатту – це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
    Так, орган досудового слідства, обгрунтговуючи наявність у обвинуваченого умислу на вбивство потерпілої, послався на те, що обвинувачений умисно наніс своїй матері один удар кухонним ножем у життєво важливий органу– шию, при цьому кваліфікував дії обвинуваченого з ч.3 ст.15-ч.1 ст.115 КК України як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при цьому пославшись на те, що обвинувачений виконав всі дії, які вважав необхідними для вбивства матері, але не довів злочин до кінця з причини, що не залежали від його волі.
    Разом з тим, обставинами справи встановлено, що обвинувачений обмежився нанесенням лише одного неприцільного удару кухонним ножем, яким робив собі в цей час бутерброд, після криків потерпілої зразу же припинив свої злочинні дії, тобто, за наявності прямого умислу на вбивство потеріплої обвинувачений мав час і змогу довести цей злочин до кінця, а відтак, зазначені обставин у своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений діяв з непрямим умислом.
    До того ж, як слідує з матеріалів справи, потерпіла є рідною матірю обвинуваченого, між ними не було неприязні, про що в суді неодноразово заявляла як сама потерпіла, так і обвинувачений, що також було засвідчено і показаннями допитаних у суді свідків, конфлікт виник на побутовому грунті, спонтанно, удар був одиничний і завданий не прицільно.
    Про відсутність умислу на вбивство потерпілої свідчить і те, що, маючи для цього реальну можливість після поранення потерпілої, обвинувачений вжив заходів, щоб відвернути настання для потерпліої шкідливих наслідків, зокрема, перевязав рану потерпілої.
    Так, встановлені судом обставини підтверджуються наданими у судовому засіданні показаннями обвинуваченого щодо події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення), допитаних у суді свідків та потерпілої, які є логічними та послідовними і узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: протоколом прийняття заяви потерпілої про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до органів поліції, протоколом огляду місця події з фототаблицями, протоколами медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, даними протоколів отримання зразків для експертизи, даними Висновку судово-медичної експертизи потерпілої, даними протоколу слідчого експерименту з фототаблицями, висновком судово–медичної експертизи обвинуваченого, висновками експертів, протоколом огляду предмета.
    З огляду на викладене, з урахуванням всіх обставин даної справи суд приходить до переконання, що дії обвинуваченого з ч.3 ст.15-ч.1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на вбивство слід перекваліфікувати на ч.2 ст.125 КК України як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, з призначенням покарання за вказаним законом. При цьому колегія суддів враховує наявність у матеріалах справи заяви потерпілої про притягнення до кримінальної відповідальності.
    Обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого на досудовому слідстві та у суді не встановлено, обставиною яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння.
    Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності під час судового розгляду справи не встановлено.
    Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, враховує обставини вчиненого злочину, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога, фтізітра та психіатра на обліку не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, є інвалідом 3-ї групи та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого все ж можливе без ізоляції його від суспільства і до нього необхідно обрати покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробовуванням в порядку ст.ст.75-76 КК України.
    Інформація щодо оскарження вироку суду в апеляційному порядку – відсутня.
Адвокат Василь Продан,
т.м. 0505230870
e–mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

   
   

career

   

logo openeurope

   

1pracia

   
OnLine
   
   
   
OnLine
   

uspishni practiky

   
   

ya mayou pravo

   

4ecsna pl

   

До нас завітало відвідувачів -  

1848800
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
На минулому тижні
В цьому місяці
За прошлый месяц
З почаку сайту
273
1537
1810
1781810
37963
61640
1848800
Ваш IP: 172.69.63.14
Время: 2020-01-21 04:26:14
   
© 2015-2019 Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | [email protected] legalaid.gov.ua